участь у постійному самовідтворенні образу
людства. В цьому сенсі культура є метапонятгям, яке реалізується в множинності
етнічних і національних форм, що відбивають багатоваріантність антропосфери.
Генератором культури є суспільно-етнічна
система. З другого ж боку, саме у творенні культури та завдяки її вже почасти
автономному розгортанню суспільно-етнічна система досягає зрілості. Культура
стає способом вираження національної ідентичності та виявленням сенсу буття
народу. Більше того, культура — це самотворення нації в часі та просторі.
Водночас це не лише сукупний продукт духовної діяльності, а й глибоко
індивідуальний, глибоко інтимний феномен. Творення культури є найорганічнішою
самореалізацією особистості, а вільна орієнтація у сфері культури є
найнадійнішою гарантією її духовної суверенності.
З цього погляду українська національна
культура є узагальненим вираженням творчих зусиль українського народу, його
осягів у світорозумінні, релігії, моралі, художньому мисленні, науці й
філософії. 1 водночас способом самореалізації української людини з усіма
особливостями її психіки, темпераменту, творчої уяви: її способом бути
українцем і бути індивідуальністю.
Отже, саме культура, цілісна національна
культура формує конкретну людину, вона ж увінчує й увічнює, освячує
самоствердження суспільств, без чого можна говорити хіба що тільки про “заявку”
на історичне буття в людстві (І. Дзюба).
II. Висловте свої міркування про значення
культури для самовираження й духовного розвитку як окремої людини, так і народу
в цілому. Свої міркування запишіть, вжиті слова іншомовного походження
підкресліть.
53. І. Прочитайте текст. Випишіть слова,
які, на ваш погляд, іншомовного походження, і за етимологічним словником
з'ясуйте, з якої мови і яким шляхом вони прийшли до нас.
— Віра на Січі — то діло найперше, —
відповів дід Максим. — Хай ти віри іншої, а з’явивсь на Запоріжжі — то приймай
віру християнську і вивчай козацьку мову. Не хочеш — тоді йди, звідки прийшов.
Ніхто тебе сюди не приневолює, і ніхто тебе тут не тримає...
А старшина в запорізьких козаків така:
найвище в них стоїть кошовий отаман. Після кошового хто? Військовий суддя,
військовий писар, військовий осавул і тридцять вісім курінних отаманів.
Кошового, суддю, писаря й осавула козаки обирають на один рік. Як вибрали
козаки кошового отамана, то з того дня вони не те що слухаються його у всьому,
а його слово чи півслова для кожного козака і війська — закон із законів. На
морі кошовий може наказати викинути неслухняного козака з чайки у воду — і того
викидають. Під час походу на землі — прив’язати винного за шию мотузом до воза
в обозі — і його прив’язують і тягнуть. Коли ж тихо і козаки не воюють, кошовий
отаман править усіма козацькими землями — Січчю, а також зимівниками й
бурдюгами... Кошовий пильно тримає око на інших народах і землях та на їхніх
володарях: він мусить знати чи вгадувати, хто з них про що думає чи може
подумати; хто з них куди йде чи може піти; хто з них хоче з ким і проти кого
вступити в союз чи об’єднатися; він приймає і посилає послів. Він стежить за
зброєю, харчами і що в козаків на умі і на душі...
Військовий суддя — охоронець звичаїв і
ладу, що прийшли на Запорізьку Січ з України. І судить він просто, чесно й
правдиво, й ніколи не було, щоб козаки на судцю коли нарікали. А суд на
Запоріжжі такий: убив, приміром, козак свого товариша — вбивцю кладуть живим на
мертвого в труну і обох закопують у землю. Смерть і тому козакові, хто
знеславить жінку в Україні чи будь-де — аби не ганьбив усе Запорізьке Військо.
Забрав у товариша чи християнина-селянина коня — смерть. Розігнав мандрівників,
що йдуть запорізькими степами, позабирав у них статки й коней — смерть...
Найганебнішою ганьбою вважається серед козаків під час походу оковита: хто
випив — смерть. Позичив у товариша гроші й не віддає — приковують за ногу
ланцюгом До гармати, аж поки не віддасть боргу: чи він, чи хтось інший за
нього... (М. Вінграновськиіі).
II. Стисло опишіть лад і звичаї
запорізьких козаків. Давні запозичення підкресліть.
54. Прочитайте текст. Знайдіть
діалектизми, з'ясуйте їхнє значення. Визначте, які з них словникові,
етнографічні, семантичні, словотвірні, а які фонетичні.
Жили в нас в горах два парубки — товариші,
а шо вже буйні та хороші собі були, то й на папері не спишеш, — такі вже хороші
були сі два леґіні. А до того ще як уберуться, бувало, в кармазин та в жировані
порошниці та стануть собі гостинцем гуляти, то дівчата якраз усі у вікнах. “Що
ти, дівко, там забула?” — кричить мати на весь рот, а донечку мов прикував до
вікна. “Ненечко, ох ненечко люба, най хоть надивлюся!”
А леґіні наші мов не видять, що дівчата
в’януть. Понасувають кресаки на мальовані свої брови, кинуть голови д’ горі,
мов лицарі які, возьмуться поза шию та сміються нищечком з бідних дівчат. А
кресаки були в тих двох парубків такі, що кожен вартував ретельно коло 500
срібних, коли не більше: такого золота, пав та червінчиків було на їх! Як,
бувало, зустрінешся з ними, то аж за очі вхопишся, так засіяють!
Вечір дав Бог тихий та милий — сказано:
клечальної неділі. Гульки на базарі сьогодні не було, славне парубоцтво
проходжалось гостинцями та сутками, а дівчата позбігались у громадки та яли
вишняками співати, щоби, знаєте, легіням жалю завдавати, а вже нікому так, як
сим двом, що як ходять, так ходять попри їх ворота і боком на них не глянуть. А
місяць так і сіяє понад горами, понад красними та високими нашими горами! (Ю.
Федькович).
+ Словник: буйний — тут: високий,
стрункий; леґінь — парубок; жирований — інкрустований металом; порошниця —
порохівниця; гостинець — битий шлях; кресак — гуцульський капелюх; ретельно —
тут: безперечно; сутки — завулки; яли — почали, стали.
55. І. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому
неологізми і з'ясуйте їхню функцію та значення.
Київ у кожного свій. Києвофоби
підкрадаються вночі, коли києвофіли сплять. Перші ведуть на шворці екскаватори,
що ступають гусеницями тихенько, навшпиньках. Другі прокидаються вранці і
бачать: нема шматка Київської фортеці, нема дитячого майданчика, нема дерева,
нема клумби. Один голий край землі, що стоїть на чотирьох китах чи трьох слонах
— і навіть між їхніми хвостами вже снує будівельна техніка...
У Києві, крім бару та більярду, можна
сходити в ресторан та боулінг. Значно проблематичніше знайти книгарню, галерею
чи навіть випити десь кави — по-простому, без понтів. Тобто наявні і концерни,
що займаються книжками, і виставки з дорогими фуршетами, і генделики, які
захмарними цінами давно знівелювали це скромне слівце. Але зникли з карти міста
прості й невибагливі “точки”, “точки”-візитки, “точки”-пам’ятки, де було все і
де тусувались усі. Столиця тяжіє До “глобусолізації” з наступним перетворенням
на один великий торговельно-розважально-“отупляльний” центр.
Там не стало магазину “Мистецтво”, там
зник магазин “Ноти”, закрито спеціалізований дитячий книжковий магазин, канули
в Лету книгарні “Поезія”, “Медична книга”, “Дружба”. А над тими, що залишилися,
нависло банальне рейдерство. До речі, спав на думку ще один мовно-культурний
“розмислізм”: чим збагатилась наша мова калинова протягом останнього часу?
Окрім того ж таки “рейдерства” та “коаліціади”? Чим збагатилась вона в
попередню політичну добу? “Темниками”? Де наші питомі українські неологізми —
знаки того, що мова живе й розвивається за властивими їй за-конами? Може,
все-таки варто зупинити експансію гламур- них ганчірок та “Віденських булочок”
на книжкові крамниці і почати вчити букви?..
Київ уже не є одним з найзеленіших міст
Європи. Київ — місто-нехлюй, місто-розтратник. Це в Іспанії тамтешні “новиє
русскіє”, купуючи будинок в історичній частині міста, мусять питати дозволу
влади на ремонт. А про надбудову вертолітного майданчика на даху свого
архітектурного раритету вони навіть не питатимуть — знають, що це їх скоріше
відправлять гвинтокрилом у космос, ніж дозволять чинити таку наругу над
загальнонаціональними цінностями. Це в Австралії власники якої-небудь фазенди
не сміють викорчувати геть нікому не потрібний баобаб, не спитавши умовно
взятого міського голову абощо... В Києві скоро зеленітимуть тільки гроші (Я.
Лебідь).
II. Перегляньте газети й випишіть з них
кілька неологізмів у контексті. Чи всі вони зрозумілі і чи всі потрібні?
Теми ІНДЗ:
1. Знакова природа слова.
2. Слово — носій значення.
3. Групи слів за лексичним значенням.
4. Словниковий склад української мови за
походженням.
5. Стилістичне й експресивне розшарування
української лексики.
Основна література:
1. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І.
Сучасна українська літературна мова. – К., 1985.
2. Грищенко А.П. та ін. Сучасна українська
літературна мова. – К., 1997.
Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної
української літературної мови. – Ч. 1. – К.: Рад. шк., 1965. – 422 с.
3. Кобилянський Б.В. Діалект і
літературна мова. – К, 1960.
Курс сучасної української літературної
мови/ За ред. Л.А. Булаховського. –Т.1. – К.: Рад. шк., 1951. – 520 с.
4. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної
української літературної мови. Семантична структура слова. – Х.: Вища школа,
1977. – 113 с.
5. Лисиченко Л.А. Лексико-семантична
система української мови. – Х., 1997. – 131 с.
6. Різун В.В., Шевченко Л.Ю. Сучасна
українська мова: Довідник. – К.: Либідь, 1992.
Сучасна українська літературна мова.
Лексика і фразеологія/ За заг. ред. І.К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973. –
440 с.
7. Сучасна українська літературна мова/За
ред. М.Я. Плющ. – К., 1994.
8. Українська мова: Енциклопедія. – К.:
Укр. енциклопедія, 2000. –752 с.
9. Шевченко Л.Ю. та ін. СУЛМ: Довідник. –
К., 1993.
Додаткова література:
1.
Башнякова Н.П., Вишневська Г.П., Пилинський Г.М., Родніна Л.О. та ін.
Російсько-український словник синонімів / За ред. М.Пилинського. – К., 1995. –
265 с.
2.
Ващенко В.С. Синонімічний словник-мінімум української мови. –
Дніпропетровськ, 1972. – 91 с.
3.
Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К.,
1986. – 222 с.
4.
Демська О., Кульчицький І. Словник омонімів української мови. – Львів:
Фенікс, 1996. – 224 с.
5.
Деркач П. Короткий словник синонімів української мови. – К.: Рад. шк.,
1960. – 209 с.
6.
Калашник В.С., Колоїз Ж.В. Словник фразеологічних антонімів української
мови. – К.: Довіра, 2001. – 284 с.
7.
Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. – К.:
Укр.-канад. спільне підприєм. "Кобза", 1995. – 472с.
8.
Карачун В.Я. Орфографічний словник наукових і технічних термінів: понад 30
000 слів. – К.: Криниця, 1999. – 524 с.
9.
Коломієць М.П., Регушевський Є.С. Словник фразеологічних синонімів / За
ред. В.О. Винника. – К.: Рад. шк., 1988. – 198 с.
10.
Полюга Л.М. Словник антонімів української мови / За ред. Л.С. Паламарчука.
2-ге вид., доп. і випр. – К.: Довіра, 1999. – 275 с.
11.
Полюга Л.М. Словник синонімів української мови. – К.: Довіра, 2001. – 477
с.
Зразок лексичного розбору
Лексичний
розбір слова закріплює теоретичні знання студентів з лексикології, виробляє
навички зі словом у контексті, з лінгвістичними словниками.
Схема розбору
1. Аналізоване слово.
2. З'ясувати значення,
в якому слово виступає в реченні (тексті).
3. Визначити,
однозначне слово чи багатозначне; якщо багатозначне, назвати інші його значення
(прямі й переносні).
4. Визначити, чи слово
вільне, чи фразеологічно зв'язане.
5. Назвати синонімічний
ряд, до якого воно належить і яке місце в цьому ряду займає.
6. Дібрати антонім до
аналізованого слова (якщо є ).
7. Яке слово за
походженням.
8. Визначити, чи слово
активного вжитку, чи має периферійне вживання (архаїзм, історизм, неологізм).
9. Охарактеризувати
стилістичні властивості слова (стилістично нейтральне, книжне,
розмовно-побутове, професійно-термінологічне, діалектне, жаргонне) та
походження.
Зразок:
Рідна земле, щаслива й багата, Мій уклін
тобі, мій тобі спів! (М.Рильський) Земле
1. Аналізоване
слово в початковій формі - земля.
2. Це слово
повнозначне, оскільки називає певне явище дійсності, тобто виконує номінативну
функцію, в поданому тексті означає „ країна".
3. Аналізоване
слово є багатозначним. Інші його значення: земля -планета; земля - верхній шар
земної кори; земля - грунт; земля - суша.
4. Слово земля
вільне.
5. Синоніми до
цього слова - край, країна, держава.
6. Антоніма до
слова підібрати не можна.
7. За походженням
слово земля незапозичене, споконвічно українське.
8. Аналізоване
слово належить до активної лексики, слово земля є загальнонародним, оскільки
вживається всіма носіями мови без територіальних чи соціальних обмежень.
9. За вживаністю
у стилях слово міжстильове, може вживатися в різних стилях, нейтральне.
Комментариев нет:
Отправить комментарий